До Чернігова завітала донька старшини армії УНР

У серпні з Парижа у Чернігів по запрошенню її кузени Губко (Зінченко) Лариси нарешті приїхала донька поручника Армії УНР Оксана Михайлівна Зінченко.

Її батько Михайло Львович Зінченко (1893-1963), уродженець села Роїща Чернігівського району, в далекому 1919 році читав газети односельцям та вірив в демократичну незалежну Україну, а потім в 1920 році взявся до зброї боронити незалежність своєї держави від більшовиків.

В подальшому з частинами Армії УНР емігрував до Польщі і мешкав у Берліні, Празі, останнім часом жив в Словаччині де і помер у м. Дубніца над Вагом.

Ця зустріч у Чернігові відбулася завдяки краєзнавцю Олександру Ляшеву, який по крупицях зібрав інформацію про українського воїна та підготував в минулому році невеличкий біографічний нарис. До цього часу в Губко Лариси певний час не було зв’язку з Оксаною Михайлівною.

За ініціативи пана О.Ляшева в минулому році в селі Роїще на приміщенні школи відкрили меморіальну дошку на честь Михайла Зінченка (першу в Чернігівському районі на честь воїна Армії УНР).

Також Олександр Ляшев з моєю допомогою таки розшукав його доньку у Парижі. І хоча в Україні вона вже бувала, адже із Закарпаття родом її мати. А от Чернігівщину відвідала вперше і знамено те, що це сталося майже через 100 років, як її батько назавжди залишив рідну Україну (21 листопаду 1920 р.).

Гостя з Парижу у віці 73 роки із задоволенням ознайомилася зі столицею нашої держави. А також побувала в рідному селі батька, побачила місце, де колись стояла родинна хата, побувала на старому кладовищі, де покояться предки Зінченків. Відвідала церкву, школу, дуже вдячна за встановлену меморіальну дошку свого батька, адже це свідчення того, що нащадки не забувають про нього.

У Чернігові в КМЦ «Інтермеццо» Оксану Михайлівну тепло зустрів упорядник книги «600 біографій. Генерали, старшини, козаки: нариси» Олександр Ясенчук (серед біографій вояків українських армій часів Визвольних змагань 1917-1921 рр. Михайлу Зінченку відведена майже ціла сторінка, а його фото можна знайти на обкладинці.

А потім вона довго вивчала експозиції Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського у супроводі директора Сергія Лаєвського.

Також відвідала художній музей ім. Галагана, бо дуже знається в мистецтві і любить оперу та камерну музику. Сама вона вільно володіє 5-ма мовами, в тому числі російською. Розуміє українську, бо батьки розмовляли вдома рідною мовою, а в дитинстві читала «Кобзаря».

Оксана Михайлівна вклонилася перед пам’ятним знаком «Борцям за волю і незалежність України», де закладено гільза із землею з могили її батька, привезеної з Дубніци над Вагом паном О. Ляшевим в минулому році.

А ще просто знайомилася з новим для себе містом.

У спілкуванні з земляками свого батька, Оксана Михалівна завжди була люб’язна та благородна. У неї про Україну та землю предків склалися найкращі враження. З Парижу вона передає велику подяку всім, хто доброзичливо зустрічав її та бажає нашій державі економічного процвітання .

Володимир Губко

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?