Чому герої-смертники УПА у забутті?

Герої не вмираютьВідкритий лист до Президента України Петра Порошенка і до всіх, кого цікавить історія України ХХ й ХХІ століть. 

Дорогі панове! 

Внутрішні справи України, хоч як дивно, цікавлять не так самих українців, як людей сторонніх, наділених і не наділених владою.

Гадаю, що в цій обставині потрібне розумне, а не зациклене чи зашорене слово. І слово це таке:

Парламент незалежної України ухвалив закон, яким віддав належне усім борцям за незалежність поневоленої її сусідом держави.

Серед цих борців особлива честь належить формаціям УПА, яка під керівництвом ОУН, відважно боролася з двома окупантами України: Сталіним і Гітлером. Хоч УПА й зазнала поразки, її героїчна боротьба була одним з чинників, які призвели до розвалу тюрми народів СССР – країни-страховища усього Вільного Світу, що плекала

Весь світ з полегкістю зустрів розвал СССР, але героїв-смертників героїчної УПА обійшов мовчанкою і забуттям. На це було кілька причин, зокрема, допущені партизанами УПА помилки.

Але вільний парламент вільної України розсудив так: без помилок у світі нічого не діється. За помилки героїв їм належить осуд, але за героїчну боротьбу їм належить слава і честь. Героїзм і помилки не можна розглядати як щось єдине та нероздільне, і помилки гіперболізувати до заперечення героїзму. Цю тактику узяв на озброєння головннй окупант України, – розвалена імперія – поширивши у світі переборщені і доповнені брехнями факти історії. Імперія запустила у світі кампанію брехні, переплюнувши у цій ділянці гітлерівського міністра пропаганди Геббельса.

Досить згадати, як Кремль продовж півстоліття спихав розстріл польських полонених на своїх ворогів, які протримали польських полонених через всю війну, не завдавши їм жодної шкоди.

Чи ж можна вірити хоч якій інформації, що йде з цих джерел?

Але вернімось до помилок. Коли ідуть війни, а надто партизанські, то від помилок і свавільних дій окремих озброєних осіб важко уберегтися. Візьмім сучасні війни в Іраку й Афганістані. І там і

там окремі військовики, діставши від своєї держави зброю, пустили її власновільно на шкоду нічим неповинного мирного населення.

Чи можна дію цих окремих осіб переносити на державу, яка озброїла цих осіб?

Очевидно, що не можна.

Так само, не можна окремі помилки УПА переносити на керівну силу повстанців –ОУН. ОУН у своїх документах ніде не закликала УПА до помилок. Резолюції з’їздів ОУН чітко окреслювали свою мету: боротьба за незалежність України проти двох світових гігантів-суперників, керованих диктаторами Гітлером і Сталіним.

Це був головний напрямок діяльности ОУН і головний напрямок бойових дій УПА. І за цей напрямок і за їхню кінець-кінцем перемогу і Україна, і Европа, і світ мають віддати належне героям-смертникам.

   Почала Україна. Має приєднатись і світ.

Чуємо голоси, які закликають керівників України не підписувати закон, ухвалений парламентом.

Чуємо голоси керівників Польщі, які кажуть що цей закон може зіпсувати взаємини Польщі й України.

Панове польські керівники! Будьте мудрішими! Подивіться на події минулого не лише з польської точки зору. Гляньте глибше на історичні факти. Пригадайте з чого почалася Волинська трагедія. А вона почалася з рішення Юзефа Пілсудського колонізувати землі свого союзника у Польсько-Совєтській війні. Факт, який нібито не має стосунку до трагедії. А добре і неупереджено подумавши – має.

Українці цінують позицію Польщі у сучасному воскресінні Гітлера у Москві, але ми не можемо не віддати належне своїм героям – “окраденим трупам”, як писав Тарас Шевченко.

Якщо Вас шокує, як Ви кажете героїзація УПА, то чому Вас не шокує московське рішення перезвати Волгоград на Сталінград – героїзувати головного ката Катинської трагедії?

Катинська і Волинська  – дві рівнозначні трагедії. Але ставлення до цих трагедій не однакове. Одна трагедія, вчинена керівником, який знав усі міжнародні закони й обов’язки, що випливають з міжнародніх

договорів, і друга – вчинена повстанцями-селянами і недосвідченими їхніми керівниками. Чи є різниця у цих трагедіях? Очевидно, що є. Але, мені здається, що Ваше ставлення до цих трагедій треба з людської точки зору розміняти.

Передусім, будьмо людьми, а вже потім українцями, росіянами,

поляками.

Хай живе перемога світу над воскреслим Гітлером!

Святослав Караванський

Навігація записів

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?