Місцеве самоврядування: перші кроки. 25 років тому створено демократичну депутатську групу «Чернігів».
Чернігівська «Ковбасна революція» у січні 1990 року вважається початком національно-демократичної революції на Чернігівщині, в той час як її завершенням, мабуть, слід вважати формування у квітні – травні 1992 року нової обласної державної адміністрації на чолі з В. Мельничуком.
Отже, тільки більш як два роки відділяють стихійний протест чернігівців і прихід до влади в області, як тоді здавалося, керівників нової генерації.
Як це відбулося? Хто і як намагався реалізувати вимоги «Ковбасної революції» безпосередньо в органах державної влади на Чернігівщині?
Безумовно, чільне місце в цьому посідає демократична депутатська група «Чернігів», що загартувалася саме 20 років тому під час гострих суперечок на 1-ій сесії Чернігівської міської ради народних депутатів 21-го скликання, яка відбувалася, на відміну від звичних до того одноденних сесій, протягом 4, 5, 6, 12 квітня та 10, 11 травня 1990 року.
А почалося все з вимоги групи народних депутатів провести першу сесію після обрання повного складу міськради (на час відкриття 1-ої сесії було обрано лише 108 із 150 депутатів). Але цю вимогу більшістю, контрольованою міськкомом Компартії, було проігноровано. Під час проведення сесії з’ясувалося, що рішення ухвалюються чомусь більшістю лише у 55 голосів, а не 76. Десять депутатів, які не погодилися з цим, залишили сесійну залу і відмовились реєструватися до обрання повного складу міськради. Наприкінці сесії, 11 травня 1990 р., коли депутатів-бунтівників підтримали інші народні депутати, і було вирішено утворити демократичну депутатську групу «Чернігів». До депутатської групи зголосився увійти 41 народний депутат, що представляли 19 підприємств і організацій міста (найбільше — від виробничого об’єднання «Чернігівський радіоприладний завод» — 19). Серед них: інженерно-технічних працівників — 12, робітників — 11, керівників — 1, учителів — 5, наукових працівників — 2, військовослужбовців — 2 і навіть один працівник міліції. Щодо партійного складу: члени КПРС — 17, ВЛКСМ — 2, Руху — 4.
Подальші події у міській раді були фактичним втіленням у життя «Ковбасної» революції. Логічним стало і переростання гасла «Ковбасної» революції «Обком — у відставку!» у «Владу — радам, а не парткомам!».
Про це, безумовно, свідчить і практична діяльність демократичної депутатської групи «Чернігів» (голова координаційної ради — Ю. Філіппов, секретар — С. Соломаха), а саме:
– висування кандидата від демократичних сил на посаду голови міськради (Т. Яхеєва проти члена бюро обкому КПРС А. Лисенка);
– прийняття міськрадою рішення про транслювання засідань сесії перед міськрадою;
– розслідування фальсифікації під час проведення виборів у виборчому окрузі № 62 та незатвердження на підставі цього депутатських повноважень директора школи № 30 В. Колесника;
– незатвердження на посадах деяких членів виконкому та начальників управлінь і відділів міськвиконкому;
– висунення і послідовне відстоювання вимог щодо передачі реальної влади в місті Чернігівській міськраді народних депутатів, ліквідації поділу його на райони;
– декрет про владу і статус міста Чернігова, концепція його розвитку;
– прийняття регламенту міськради, що надавав можливість поіменного голосування за вимогою 1/5 від складу народних депутатів (це дало, наприклад, змогу вперше за період 1990 – 1994 рр. на Чернігівщині сприйняти рішення про зняття депутатської недоторканності з директора Чернігівської ТЕЦ, депутата Новозаводської райради Козирєва);
– висунення та реалізація вимоги щодо припинення сумісництва А. Лисенком посад голови Чернігівської міськради та директора в/о «Хімволокно» (жовтень 1990 року);
– ініціювання прийняття рішення міськради щодо заборони забудови заплави Десни в районі Лісковиці;
– ініціювання у грудні 1990 року поіменного голосування про підняття національного прапора над міськрадою (підтримане лише 22 депутатами);
– опозиція прокомуністичній обласній раді та райрадам Чернігова шляхом заяв, звернень, виступів у засобах інформації;
недопущення фальсифікації виборів при спробі обрання 1-го секретаря міськкому КПУ І. Леонова депутатом міськради;
– ініціювання заснування міськрадою газети «Чернігівські відомості», міського радіо і телебачення;
– ініціювання повернення історичного герба Чернігову;
– створення комісії з числа членів депутатської групи «Чернігів» з перевірки дотримання правил торгівлі в магазинах та інших громадських закладах харчування міста;
– ініціювання та опечатування членами депутатської групи «Чернігів» приміщень обкому та міськкому КПРС після заборони КПРС в Україні Верховною Радою (серпень 1991 року);
– ініціювання створення депутатської комісії міськради з розслідування «ГКЧП» у Чернігові та затвердження доповіді комісії міськрадою;
– обрання на посаду заступника голови міськради представника демократичних сил Г. Ракова (єдиний випадок на Чернігівщині);
– висування та підтримка міськрадою кандидатури В. Мельничука на посаду голови Чернігівської облдержадміністрації (на противагу голові облради О. Лисенку).
Мабуть, закономірно, що деяких членів демократичної депутатської групи «Чернігів» запросили до першої посткомуністичної облдержадміністрації 1992 – 1994 рр… Вони були призначені на такі посади: В. Бабич — голова регіонального відділення Фонду державного майна України, К. Титаренко — заступник голови регіонального відділення Фонду державного майна України, С. Касперович — представник комітету захисту прав військовослужбовців, С. Соломаха — начальник облуправління в справах сім’ї та молоді, І. Чех — начальник облуправління в справах захисту прав споживачів, М. Зінченко — начальник відділу облуправління в справах захисту прав споживачів, Ю. Філіппов — начальник регіонального відділення інноваційного фонду України.
Від часу 1-ої сесії Чернігівської міської ради народних депутатів 21-го скликання минуло двадцять п’ять років. Сьогодні жодного з колишніх членів демократичної депутатської групи «Чернігів» немає серед депутатів місцевих рад, як і не залишилося їх серед численної армії чиновників, що нині розбудовують «суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу» (стаття 1 Конституції України).
Однак саме завдяки спробам членів демократичної депутатської групи «Чернігів», які намагалися 25 років тому на практиці реалізувати більшовицьке гасло «Владу — радам», було остаточно розвіяно підступний комуністичний міф про «совєтскую власть» як народну. Колоніальна компартійна номенклатура зрозуміла: потрібні зміни. Пізніше це знайшло відображення у статті 6 (!!!) Конституції України, згідно з якою «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову», а не через систему рад, тотальний диктат над якими Компартія втратила 1990 року вже на перших більш-менш демократичних місцевих виборах.
І останнє. У тому, що Чернігівська міська ради народних депутатів, що працювала у 1990 – 1994 рр., сьогодні офіційно вважається радою першого, а не 21-го скликання, є заслуга і членів демократичної депутатської групи «Чернігів».
Переконаний, що сьогодні саме від складу місцевих рад, вибори яких повинні відбутися в жовтні цього року, залежить майбутнє України. Тому обрання депутатів, спроможних утворити чи не в кожній місцевій раді після цих виборів демократичні проєвропейські коаліції, на кшталт демократичної групи «Чернігів», гарантує подальший європейський розвиток України.
Сергій СОЛОМАХА, м.Чернігів
