15 червня була ліквідована Запорізька Січ

15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ російські війська зруйнували Запорізьку Січ.

Запорожці допомогли Москві здобути перемогу в російсько-турецькій війні 1768—1774 років. Повертаючись з османського походу, російські загони на чолі з Петром Текелієм (загалом понад 100 000 чоловік) віроломно і без будь-якого попередження напали на Запорізьку Січ. Це стало повною несподіванкою для козаків, значна частина яких ще не повернулася з війни або ж перебувала на промислах. Січ охороняв гарнізон у 3000 осіб.

Спішно скликана кошовим отаманом Петром Калнишевським рада прийняла рішення утриматися від пролиття крові і скласти зброю. Хоча рядове козацтво було налаштоване чинити опір.

15 червня російські війська повністю зруйнували Січ, все майно та документи вивезли до Петербурга. Старшину звинуватили у зраді та засудили до каторги. Кошового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу заслано до Сибіру, а 85-літнього кошового отамана Петра Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі.

У маніфесті від 14 серпня 1775-го Катерина ІІ повідомляла про ліквідацію «кубла пияк та розбишак», які жили в неуцтві, «з винищенням на майбутній час і самої назви запорозьких козаків». І далі: «…нема тепер більше Січі Запорізької в політичному її потворстві». У найкращих традиціях демагогії «освічена» імператриця подавала знищення Січі як виконання монаршого обов’язку перед Богом, перед імперією і навіть «перед самим узагалі людством».

На анексованих землях отримали величезні володіння фаворити і наближені Катерини ІІ. Тоді ж почалася інтенсивна колонізації «Новоросії», як стало називатися степове Причорномор’я. Кожен російський дворянин міг отримати 1,5 тисячі десятин землі в регіоні за умови оселення не менше 13 селянських дворів.

Після ліквідації Січі більша частина козаків (близько семи тисяч) перейшла на землі Османської імперії, утворивши Задунайську Січ у гирлі Дунаю.

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті, спеціально для видання sknews.net.

Дізнайтеся далі
У червні 1762 р. в Росії відбувся двірський переворот, —    німецька принцеса, що була жінкою імператора Петра III, усунула за допомоги гвардії свого чоловіка від влади. Під іменем Катерини II вона правила Росією з 1762-го по 1796 pp.
КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА (Софія Анхальт-Цербтська, 1729—1796) — Народилася в сім’ї німецького князя.
Головним напрямком внутрішньої політики нової ім-ператриці, яка намагалася правити як “освічений монарх”, стало зміцнення влади дворянства, яке економічно вже віджило свій час, і верхівки купецтва.
Оскільки вже давно назріла необхідність створення нового збірника законів (Росія ще жила за Уложенням 1649 p.), для його розробки в 1768 р. була створена комісія. Вона складалась з представників різних станів, які привезли з собою накази виборців. Але невдовзі — у 1774 р. під приводом війни з Туреччиною комісія була розпущена. Нові закони написала сама імператриця за допомоги найближчих радників.
Проведено низку реформ, що зміцнили державний апарат:
—    у 1762 р. дворяни за маніфестом “Про дарування вольностей всьому дворянству російському” отримали право не служити; у 1785 р. “Жалована грамота дворянству” ще збільшила права панівної верстви;
—    було визнано повне право власності дворян на землю і кріпаків; кріпаки остаточно перетворилися на “живий товар”, а поміщики отримали право посилати селян на каторгу. Селянин не мав права скаржитись на власника, а власник міг його вільно продати, подарувати, обміняти.

Великі зусилля спрямовано на боротьбу з “сепаратизмом” і русифікацію “національних окраїн”:
—    у 1775 р. ліквідована Запорізька Січ, 1764 р. лікві довано гетьманство в Україні, а у 1782 р. — залишки автономії України, розформовано козацькі слобідські полки; запорізьких козаків переселено на Кубань (утворено Чорноморське козацьке військо); у Прибалтиці ліквідовано “о- собливий прибалтійський порядок”;
—    у 1775 р. проведена адміністративно-територіальна реформа. У Росії замість 23 створено 50 губерній, а губернії поділено на повіти.  Головним в губернії був губернатор, який призначався із столиці — Петербурга. Очолював повіткапітан-справник. І губернатор, і справник призначалися виключно з дворян;
—    у 1785 р. в губерніях і повітах введені виборні посади предводителів дворянства,
По смерті Катерини II престол зайняв її син Павло І .

Джерело додаткового тексту


Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?